Історія села

                        Історія села Глибочок 

В ході Російської – Турецької війни   1768 – 1774 років вздовж річки Ягорлик велися воєнні дії, в яких приймали участь поселенці прикордонної залоги. Бої відзначалися надмірною жорстокістю, в результаті чого на узбережжі Ягорлик з обох сторін залишилися поховання у вигляді насипних могил. Російські війська, які перейшли на Лівий берег Ягорлик, надовго закріпилися не змогли і були витіснені знову на правий берег річки та відійшли в глибину Поділля. Залога, через яку проходили турки, зазнала від них нищівного удару, вона  була знищена.

  Турки пересунулися далеко на Південь, але через рік, в 1775 році повернулися і знову напали на прикордонну залогу, знищивши всіх поселенців. В 1779 році коли з’явилася велика кількість населених пунктів як на правому так і на лівому березі прикордонних річок Ягорлик – Кодима, їх налічувалося більше 14 на Правому березі Ягорлика, аж до Дністра.

  На місці розгромленої і спаленої залоги в низинній частині балки почалося забудова населеного пунктах , який   дістав назву Туркевича.

На херсонській стороні за річкою Ягорлик на лівому березі  простягався Широкий Лан не займаних земель, які після прокладання залізниці були закладені в земельний банк. Ці землі орендувалися і тільки в 1910 році банк вирішив їх продати вільним громадянам. Так в 1910 році на Лівобережній стороні річки Сухий Ягорлик з’явилося поселення власників землі, з упорядкуванням самого поселення вздовж річки і ділянок землі до залізниці. Входячи з широкого простягання населеного пунктам в понизовій, село дістало свою першу назву «Широкий Лан». Існувала ця назва до кінця 30-х років. ХХ століття входячи до місцевого самоуправління Туркенівської  сільської ради, а з 1932 роках була змінена назва села Туркевичі   на Глибочок, що послужило дістати обом населених пунктах назву Глибочок, за географічним розташування в глибокій балці річки Сухий Ягорлик.

В 1895 році була побудована церква з парканом із каменю, який сільські чоловіки возили возами з кар’єрів Красноокнянського району. При церкві була початкова школа з трирічним терміном навчання.

  В 1936 році церква була зруйнована.

  Після Жовтневої революції 1917 році відбулися кардинальні зміни в житті людей в тому числі і на селі. Приватне землекористування громадян поступово стало втрачати своє значення на загальне – спільне землеволодіння на основні користування, а не власності – володіння, земля залишалася у власності держави. Були різні форми об’єднання:  комуни, колгоспи.

В селі Глибочок починаючи з 1929 році почалися формування колгоспів. Ясна річ все це супроводжувалося спротивом незгодою, а в деяких випадках саботажем і таких людей залякували, а деяких просто забирали до в’язниці. Заляканим нічого було робити і люди підсвідомо погоджувалися. Так з 1929 році було сформовано чотири колгоспи.

   На території Глибочка три : з сторони Косіївської з назвою «Біднота», а потім середню частину села де в даний час клуб, колгоспи з назвою «Сьомий роз’їзд», а за центральним шляхом колгосп «Молотова» і в селі Широкий Лан імені Петровського. Хоча спочатку на розкуркулених садибах Бурлаченків створений був колгосп імені Сталіна, а на садибі Кобилецького «Петровський». Через рік вони були об’єднані в один імені «Петровського». 

       У 1931 – 1932 роках на паї селян побудували сільський  магазин на два відділення. В 1977 році на його місці був побудований новий магазин на три відділення з опаленням в металоконструкціях. Працював магазин 18 років і в 1995 році по невідомим для пайщиків – односельців

обставинам був розваленим, метал був надто привабливим, а селяни залишилися без магазина.

           В 1936 – 1938 роках була побудована лазня. За відсутності обладнання в дію не вступив. В 1945 році було переобладнана під клуб, який пропрацював до 1983 року. Обставини сталися так, що в період непродуманого укрупнення колгоспів району, наше господарство приєднаного  до колгоспу с. Бочманівка, а приміщення нової контори наполовину пустувало і його в 1984 році переобладнали під сільський клуб.

   Сільський клуб відчинив свої двері, в 1934 році, а в 1944 році був зруйнований авіабомбою. В 1974 році клуб переведений в приміщення новозбудованої контори. В цьому приміщені контори колгоспу «Перемоги» розміщені також ФАП, відділення зв’язку та бібліотека.

 В 1936 році була збудована кам’яна двоповерхова середня школа з десятирічним терміном навчання. Та радість глибочанців була короткою. З початком війни 1941–1945 років школа використовувалась не для навчання дітей, а як штаб окупантів

  27 березня 1944 році село було звільнено. А в другій половині дня з’явився літак із смертоносним вантажем – бомбами. Одна впала біля сільського клубу, а друга впала на двоповерхову школу. В післявоєнний період школа була розміщена в пологовому будинку і в декількох сільських хатах, що знаходилися в різних місцях. В 1958 – 1959 роках школа була розміщена в приміщені новозбудованої контори колгоспу, яке не використовувалося за призначенням в зв’язку з укрупненням колгоспів села Муроване.

  В 1975 – 1976 роках до існуючої школи був добудований інтернат.

  У 1986 – 1987 роках добудовано кілька кабінетів, спортзал і котельну.  

   Бібліотека села Глибочок веде відлік з 1936 року. Саме тоді місцевими колгоспом була закуплена література, і жителі села потягнулися на вогник до бібліотеки де проводилися різні цікаві заходи. Але, на жаль, в роки Великої Вітчизняної війни вся література була знищена гітлерівцями. І тільки в 1946 році  бібліотека відновилася. Літературу збирали самі селяни, назбирали 100 книг. Пізніше бібліотека поповнювалася із колгоспного фонду.  

  З 1985 році по 1987 рік бібліотека знаходилась в приміщені бухгалтерії колишнього колгоспу. 

   В 1988 році село Глибочок було від’єднано від Бочманівського колгоспу «Шевченко» і тоді був сформований колгосп «Перемога». Тому бібліотеку було переведено до приміщення сільської школи, тому робота проводилася в контакті з учбовим закладом.

В вересні 2011 року бібліотека знову переведена в приміщення колишнього колгоспу «Перемога».

   Радіомовлення прийшло в село Глибочок з міста Котовськ в кінці 1950 на початку 1951 року. Спочатку біля магазину в центрі села стояв гучномовець – репродуктор, який цілодобово вів радіопередачі. Починаючи з 1952 року розпочалися радіофікація, в села в домівки громадян, майже всі домівки громадян були підключені до  радіомовлення вся робота проводилася безкоштовно, окрім придбання самого динаміка за власний кошт.      

   В 2004 році був організований  ОО «Новоселівське»  було зібрано селян – пайовиків і проведені збори. Де селяни віддали свої паї в «Новоселівське», підприємець - Капланян Олександр Миколайович. Кожен рік він видає зерно.

 

 

В 2013 році був проведений водогін до школи, та перша середина села.      В 2016 році в приміщені колишнього інтернату був проведений капітальний ремонт.  31 серпня 2017 року був відкритий дитячий садок та побудовано дитяча площадку. 
 

В 2017 році с. Глибочок було приєднано до Куяльницької сільської громади  Подільського районі Одеської області, Україна. Населення становить 508 осіб. Відстань до райцентру становить близько 8 км і проходить автошлях місцевого значення.  

   В 2017 році була проведений водогін на другій половині села.

  2019 році  в школі було замінено 74 вікна на сучасний пластикові пакети. Також був проведений ремонт шкільного туалету, а також було проведений ремонт підлоги.

10 жовтня 2019 року почався ремонт приміщення де знаходиться бібліотека , клуб, ФАП, відділення зв’язку. Було замінено дах, заміна вікон, дверей. Також було зроблено ремонт приміщення : стін, стелі та  підлоги.

В 2020 році зроблено ремонт фасаду, також поставлено огорожу  навколо приміщення.   

14  серпня 2020 року було підключено освітлення села.

В 2020 році с червня по серпень зробили огорожу навколо школи та садочка. На цей час в школі на подвір’ї  прокладають  плитку .

 

 В 2020 році біля приміщення бібліотеки зробили огорожу . А також зроблений капітальний ремонт в ФАП та пошти.

Село живе, розвивається із надією дивиться в майбутнє…

В 2020 році біля приміщення бібліотеки зробили огорожу . А також зроблений капітальний ремонт в ФАП та пошти.

Село живе, розвивається із надією дивиться в майбутнє…