Кіборги вистояли, не встояв бетон.

 Сьогодні, 16 січня, – Всеукраїнський день пам’яті «кіборгів». Україна вшановує захисників Донецького аеропорту.

В с .Глибочок було проведено бесіду,відео перегляд фільму та хвилина мовчання.,,Кіборги вистояли бетон невистояв,,

«Кіборгами» нескорених українців назвав сам ворог. Мовляв, тільки роботи здатні вистояти в таких нелюдських умовах.Кіборги» вистояли, не встояв бетон

«Кіборги» вистояли, не встояв бетон», – фраза, яка ввійшла в історію разом із подвигом українських бійців.

Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року, тобто 242 дні. В обороні також брали участь волонтери і медики, тому в День пам’яті кіборгів вшановують і їхню пам’ять.

Вічна пам'ять, вічна слава і честь захисникам України

І голос твій нам душі окриляє!

1935, 8 січня - в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині народився поет, один із найяскравіших представників шістдесятництва, Василь Симоненко

Василь Симоненко

Виростав без батька. За словами Олеся Гончара, «його дитинство чуло ридання матерів, що божеволіли від горя на фронтових похоронках, воно брело за ним скородити повоєнні поля, тяжко добувати хліб насущний. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти – ці найбезневинніші жертви війни».

Після закінчення сільської школи Симоненко вступає на факультет журналістики Київського державного університету імені Шевченка. Після отримання диплома працює в редакціях газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», «Робітнича газета». Якраз на цей час припадає початок «відлиги», а за тим і пожвавлення культурного та громадського життя.

Навесні 1960 року в Києві було засновано Клуб творчої молоді, учасниками якого були Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко також брав участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, виступав на літературних творчих вечорах та диспутах.

Саме з ініціативи Клубу розпочався пошук місць масового захоронення жертв сталінських репресій. Василь Симоненко з колегами долучився до збору свідчень про трагедію, особисто об’їздив околиці Києва, шукаючи свідків. Тоді вперше було відкрито місця таємних масових поховань на Лук’янівському та Васильківському кладовищах, у Київських лісах.

Величезне враження на Симоненка справив випадок, коли на галявині Биківнянського лісу він побачив хлопчаків, які грали у футбол. За м’яча їм слугував... череп із діркою в потилиці. Ще два черепи позначали лінію воріт... Про це згадував у своєму щоденнику Лесь Танюк, який з Аллою Горською та Симоненком теж приїхав до Биківні. Після цього Василь разом із іншими членами Клубу складає і надсилає до Київської міської ради Меморандум із вимогою оприлюднити місця масових поховань і перетворити їх у національні місця скорботи та пам’яті. Такого зухвальства система простити не змогла – за Симоненком встановлюється нагляд.

Писати вірші Василь Симоненко почав ще в студентські роки, однак довго тримав їх у шухляді. Фактично, улюбленцем молоді він став у 1962 році (за півтора роки до смерті) після виходу першої збірки віршів «Тиша і грім». Він не дожив три тижні до свого 29-ліття.

Його поезії, які допускалися до друку, коригувалися, «приводилися до норми». Не так давно стало відомо, що «офіційні» рядки відомої поезії «Любове грізна! Світла моя муко! Комуністична радосте моя!» в авторському варіанті звучали по-іншому: «Любове світла! Чорна моя муко! І радосте безрадісна моя!». І це не єдиний випадок цензорської «допомоги».

Показовим є і випадок, про який згадує Євген Сверстюк. Під час творчої зустрічі в Черкаському педінституті на сцену надійшла записка: «Яку це Ви самостійну Україну маєте на увазі, коли пишете: «Хай мовчать Америки й Росії... », «Маю я святе синівське право з матір’ю побуть на самоті». Василь спокійно i наче недбало прочитав цю записку й сказав: «У мене Україна одна. Якщо автор запитання знає другу – хай скаже. Будемо вибирати». «Йому платили чистою монетою за ту повноту щирості, яка була, по суті, недозволеною відвертістю в ритуалі маскараду й узвичаєного фальшу», – констатує Сверстюк.

Чорнобиль не має минулого часу

14 грудня - День пам'яті про учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Що ще відомо про цей день та чому його називали одним з найнебезпечніших.

14 грудня вшановуємо День пам'яті жертв катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції

День ушанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 

День ушанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС був заснований в Україні 10 листопада 2006 року. Відзначається щорічно 14 грудня в річницю закінчення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС. 

Чорнобильська катастрофа, яка сталася у квітні 1986 року, вважається наймасштабнішою серед техногенних аварій у світі. Від людей, які ліквідовували наслідки вибухів на ядерному реакторі, залежала безпека не лише України. Тому щороку ми віддаємо шану ліквідаторам. Подія була офіційно встановлена 2006 року, але ті, хто займався наслідками катастрофи, щороку збиралися для згадки про інших ще від 1987 року.

Цвіте Україна в хустині

 

7 грудня відзначають Всесвітній день української хустки - потужного оберега в усі часи та всіх поколінь. Свято з'явилося зовсім недавно, але вже стало дуже популярним. Його історія та традиції, а також красиві листівки до цього дня - у матеріалі.

День української хустки - історія та традиції свята

День української хустки почали відзначати з ініціативи групи громадських діячів, акторок та успішних жінок України. 7 грудня 2019 року вінницькі активістки розпочали святкування дня, присвяченого українській хустці. Започаткували свято, щоб об'єднати жінок різних професій, віку та національності задля збереження українських традицій. Адже здавна в українських родинах оберегом, символом любові та злагоди слугувала саме хустка, хустка.

За старих часів дівчата і жінки носили хустку протягом усього року. При цьому вона була обов'язковим головним убором заміжньої жінки. Хустка була ознакою соціального стану жінки: молоді жінки носили білі або яскраві хустки, старші жінки - темні, вдови - чорні. Хустка також говорила про рівень достатку сім'ї: заможні жінки вкривали голову хустками з дорогих тканин, бідні - з дешевших.

Хоча це свято досить молоде, але вже обросло традиціями. Наприклад, став дуже популярним у День української хустки флешмоб - "Зроби фото з хусткою". Суть його полягає в тому, щоб вдягнути хустку, сфотографуватися в ній, після чого викласти світлину в соціальних мережах із тематичними хештегами.

У флешмобі беруть участь українки з усього світу - викладають фото в бабусиних і прабабусиних хустках і фотографуються цілими сім'ями.

Нації незламній цвіт

 Одним із найважливіших атрибутів державності, гарантом безпеки та свободи України є її Збройні сили. 6 грудня українці відзначають одне з найважливіших національних свят – День збройних сил України. Щодня тисячі бійців ЗСУ захищають країну на передовій, охороняють її кордони на землі, у воді та в повітрі.

Сьогодні вони стримують ворога в Донецькій та Луганській областях, а також готові до виконання поставлених завдань скрізь, де в цьому виникне потреба.

Про це розповідатиме онлайн добірка матеріалів про ЗСУ, що створена Інформаційним агентством Міністерства оборони України до цього славетного дня.

Обери життя воно прекрасне

ВІЛ-інфекція – це соціально небезпечне інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), довготривалого переживання (персистенції)  ВІЛ в лімфоцитах, макрофагах  та клітинах нервової тканини. Хвороба характеризується прогресуючою дисфункцією імунної, нервової, лімфатичної та інших  систем організму. Відповідно до сучасних уявлень ВІЛ-інфекція відноситься до невиліковних хвороб, має тривалий хронічний перебіг і, в разі відсутності  ефективної терапії, закінчується смертю хворого. 

На сьогодні ВІЛ-інфекція поширена по країнам усіх континентів і її поширення в  світі носить назву пандемії ВІЛ/СНІДу, а в Україні розвивається епідемія ВІЛ/СНІДу. В країні зареєстровано понад 170 тис. ВІЛ-інфікованих, але за підрахунками експертів про свій ВІЛ-статус знає лише третина інфікованих; загальна кількість людей,  які живуть з ВІЛ в Україні, сягає 377 600.

ВІЛ передається: 

• Через кров - при потрапляння крові чи інших біологічних рідин, що містять кров (сперма, виділення піхви, грудне молоко) від  ВІЛ-інфікованої особи до здорової  людини. Найчастіше цей шлях реалізується при ін’єкційному введенні наркотичних речовин брудними шприцами та голками, що вже використовувались іншими особами.
• Статевим шляхом - підчас незахищених статевих стосунків, незалежно від того чи це вагінальний, оральний чи анальний секс.
• Внаслідок передачі вірусу від інфікованої ВІЛ матері до її дитини підчас вагітності, пологів та годуванні груддю. Ризик інфікування зростає під час годування дитини груддю, при важкому перебігу хвороби у матері та складних пологах.

ВІЛ не передається:

• При спільному користуванні побутовими речами, посудом, роботі в одному приміщенні
• У лазні та сауні
• Підчас поцілунків
• Обіймах та рукостисканні
• При чханні та кашлі
• Через поручні, дверні ручки, столи, стільці
• При укусах комарів чи інших комах.

Після інфікування вірус починає швидко розмножуватись, вражає різні клітини, органи та системи організму. Через 6-8 тижнів у третини інфікованих розвивається гостра ВІЛ-інфекція, яка протікає у формі лихоманки зі слабкістю, підвищенням температури, болях в суглобах, як це часто спостерігається при ГРЗ, у інших - цей період проходить непомітно. Через 1,5-3 місяці після інфікування в крові інфікованої людини з’являються антитіла до ВІЛ, на виявленні яких ґрунтується діагностика ВІЛ-інфекції. Період, що проходить від часу інфікування до формування антитіл до ВІЛ, називають «сероконверсіонним або діагностичним  вікном». 

Після закінчення гострої стадії ВІЛ-інфекції розвивається безсимптомний період, який триває 8-10-12 років: здебільшого людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя, хоча періодично збільшуються лімфовузли, часто з’являються простудні захворювання. Такі люди є носіями ВІЛ і являють найбільшу загрозу для своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці, не можуть бути донорами крові і органів. Вірус, що знаходиться весь цей час в організмі, постійно вражає клітини імунної системи, так звані СД4 лімфоцити, які захищають організм від вторгнення мікроорганізмів ( бактерій, вірусів, грибків і т.ін.). В здоровому організмі їх кількість становить 1000 в мл. крові. Кожного року кількість СД4 в крові ВІЛ-інфікованого зменшується в середньому на 50 клітин, і коли їх кількість падає до 300-200 і нижче порушується система імунного захисту і розвиваються захворювання, спричинені збудниками різних інфекцій, які в практиці ВІЛ-інфекції/СНІДу мають назву опортуністичних інфекцій. Людина погано себе почуває, відзначає схуднення, слабкість, стомлюваність. Ця стадія хвороби називається СНІД і проявами його можуть бути герметична інфекція ( насамперед оперізуючий герпес), грибкові ураження шкіри і слизових оболонок, активується або первинно розвивається туберкульоз. 

Щороку в Україні діагностується від 2 до 3 тисяч хворих на СНІД. Для надання медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію створена мережа спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів – центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, які здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими і хворими на ВІЛ-інфекцію та СНІД, діагностують стадію хвороби, визначають тактику лікування. Починаючи з 1996 року, в світі впроваджується так звана комбінована  антиретровірусна терапія (АРТ), яка впливає безпосередньо на ВІЛ, пригнічує розмноження вірусних частинок і сприяє зміцненню імунітету, зростанню кількості СД4, що повертає хворому здоров’я. В законодавчому порядку встановлено безоплатне лікування  хворих на  ВІЛ-інфекцію за рахунок Державного і місцевих  бюджетів, коштів донорських організацій.

Головним важелем у попередженні поширення ВІЛ-інфекції в країні є дотримання здорового способу життя, відмова від ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінки, насамперед вживання наркотиків, обов’язкове використання при статевих контактах засобів  індивідуального захисту – презервативів. Свідоме ставлення до свого здоров’я забезпечить захист від СНІДу.

Через високу мінливість ВІЛ створити вакцину проти СНІДу поки що питання майбутнього, незважаючи на те, що збудник СНІДу був відкритий ще в 1983 р. французькими вченими  в лабораторії М.Л.Монтаньє та американського дослідника Р.Галла.

Навчися говорити НІ!

 

Щороку, з 25 листопада по 10 грудня, Україна долучається до міжнародної кампанії «16 днів проти насильства», щоб привернути увагу суспільства до проблеми насильства у всіх його проявах.Сьогодні було проведено інформаціййну годину "Навчися говорити НІ!"

Ця акція є частиною глобального руху, що стартує у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок (25 листопада) і завершується у День прав людини (10 грудня). Символічні дати нагадують нам, що насильство — це порушення прав людини, яке вимагає негайної уваги та дій.

Мета акції:

✔ Підвищити рівень обізнаності про проблему насильства.

✔ Протидіяти домашньому насильству, булінгу та іншим формам жорстокого поводження.

✔ Захистити права найуразливіших груп населення — жінок, дітей, людей похилого віку.